爱丽丝漫游奇境记
第 4 篇
Розділ четвертий
兔子派遣小比尔进屋
Кролик крутить Крутихвостом
原来是那只小白兔，又慢慢地走回来了，它在刚才走过的路上焦急地到处审 视，好像在寻找什么东西，爱丽丝还听到它低产咕噜：“公爵夫人呵！公爵夫人， 唉！我亲爱的小爪子呀！我的小胡子呀！她一定会把我的头砍掉的，一定的！就 像雪貂是雪貂那样千真万确！我是在哪儿丟掉的呢？”爱丽丝马上猜到它在找那 把扇子和那双羊皮手套，于是，她也好心地到处寻找，可是找不见，自从她在池 塘里游荡以来，好像所有东西都变了，就是那个有著玻璃桌子和小门的大厅也都 不见了。
Але то був Білий Кролик. Він тихо дріботів назад, тривожно роззираючись на всі боки, мовби чогось шукав. Аліса розчула, як він мурмоче сам до себе:
- Герцогиня! Ой, Герцогиня! Бідні мої лапки! моя шкурка! мої вусики! Вона ж мені голову зніме! І де я міг їх загубити, де?
Аліса миттю здогадалася, що він шукає віяло й білі лайкові рукавички - і, добра душа, сама кинулася їх шукати. Але ні віяла, ні рукавичок ніде не було. Після купання в озерці все довкола здавалося іншим, а коридор зі скляним столиком та дверцятами щез без сліду.
不一会，当爱丽丝还在到处找的时候，兔子看见了她，并且生气地向她喊道： “玛丽．安，你在外面干什么？马上回家给我拿一双手套和一把扇子来。赶快去！” 爱丽丝吓得要命，顾不得去解释它的误会，赶快按它指的方向跑去了。
Невдовзі Кролик примітив Алісу, що нишпорила туди-сюди, і визвірився на неї:
- Гей, Мері Ен! Ти що тут робиш? Ану біжи додому та принеси мені пару рукавичок і віяло! Одна нога - тут, друга - там!
З переляку Аліса гайнула, куди вказував Кролик, навіть не пояснюючи йому в яку оману він упав.
“它把我当成它的女仆了，”她边跑边对自己说，“它以后发现我是谁，会 多么惊奇啊！可是我最好还是帮它把手套和扇子拿去──要是我能找到的话。” 她说着到了一幢整洁的小房子前，门上挂著一块明亮的黄铜小牌子，刻著“白兔 先生”。她没有敲门就进去了，急忙往楼上跑，生怕碰上真的玛丽．安，如果那 样的话，她在找到手套和扇子之前就会从这个小屋里被赶出来的，
"Він переплутав мене з покоївкою, - думала вона на бігу. - Ото здивується, коли втямить, хто я насправді! А втім, я принесу йому віяло й рукавички, - звісно, якщо знайду".
Ледве вона це подумала, як попереду виринув чепурний будиночок, на дверях якого блищала мідна табличка з написом: «Б.КРОЛИК, ШЛЯХТИЧ». Аліса ввійшла без стуку і поспішила нагору. Вона страшенно боялася, що стріне справжню Мері Ен, і та нажене її раніше, ніж вона знайде віяло й рукавички.
“这真奇怪！”爱丽丝对自己说，“给一只兔子跑腿，我看下一步就该轮到 黛娜使唤我了。”于是她就想象那种情景：“‘爱丽丝小姐，快来我这儿，准备 去散步，’‘我马上就来，保姆！可是在黛娜回来之前，我还得看着老鼠洞，不 许老鼠出来，’不过，假如黛娜像这样使唤人的话，他们不会让它继续呆在家里 了。”
- Чи ж не чудасія? - думала Аліса. - Опинитися на побігеньках у Кролика! Ще трохи - і я стану служницею в Діни!
І вона почала уявляти, як би це виглядало.
- «Панно Алісо! Негайно одягайтеся на прогулянку!» - «Зараз, зараз, нянечко! Я тут, поки вернеться Діна, стережу нірку, щоб не втекла миша».
«А втім, хтозна, чи Діну триматимуть у домі, якщо вона отак попихатиме людьми!» - додумала думку Аліса.
这时，她已经走进了一间整洁的小房间，靠窗子有张桌子，桌子上正像她希 望的那样，有一把扇子和两、三双很小的白羊羔皮手套，她拿起扇子和一双手套。 正当她要离开房间的时候，眼光落在镜子旁边的一个小瓶上。这一次，瓶上没有 “喝我”的标记。但她却拔开瓶塞就往嘴里倒。她想，“我每次吃或喝一点东西， 总会发生一些有趣的事。所以我要看看这一瓶能把我怎么样。我真希望它会让我 长大。说真的，做我现在这样一点儿的小东西，真厌烦极了。”
Тим часом вона опинилася в охайному покоїку, де на столі біля вікна побачила (як і сподівалася) віяло й дві чи три пари білих рукавичок. Вона взяла все, що мала взяти, і вже збиралася бігти назад, як раптом побачила біля дзеркала невеличку плящину. Цього разу ніякого «ВИПИЙ МЕНЕ» на ній не було, проте Аліса її відкоркувала й приклала до губ.
- Я вже знаю, - подумала вона, - досить мені щось випити чи з'їсти - так і вродиться якесь диво! Подивимося, що буде цього разу? Я б не проти знову підрости - так нелегко бути дрібнолюдком!
小瓶真的照办了，而且比她期望的还快，她还没有喝到一半，头已经碰到了 天花板，因此，必须立即停止，不能再喝了！否则脖子要给折断了。爱丽丝赶紧 扔掉瓶子，对自己说：“现在已经够了，不要再长了，可是就是现在这样，我也 已经出不去了。嗨！我別喝这么多就好啦！”
Так воно й сталося, і то далеко швидше, ніж гадалося. Не встигла Аліса випити й півпляшечки, як відчула, що впирається головою у стелю. Довелося їй нагинатися, щоб не скрутити собі в'язів. Вона похапцем поставила плящину на місце.
- Ой, як шкода, що я стільки відсьорбнула! - сказала Аліса. - Сподіваюся, що далі не ростиму... вже й так у двері не пролажу...
唉！现在已经太迟了！她继续长啊，长啊！再待一会儿就得跪在地板上了， 一分钟后，她必须躺下了，一只胳膊撑在地上，一只胳膊抱着头、可是还在长， 这时只得把一只手臂伸出窗子，一只脚伸进烟囪，然后自语说：“还长的话怎么 办呢？我会变成什么样子呢？”
Гай-гай! Запізно було шкодувати! Вона все росла й росла, і за якусь часину мусила стати навколішки. Далі й цього вже було не досить, тож Аліса спробувала лягти, впершись одним ліктем у двері, а другий заклала за голову. Та вона все росла й росла, і останнє, на що спромоглася - це виставити руку в вікно, а ногу - в комин. "Я й ворухнутися не можу. Що ж то тепер зі мною буде?" - подумала Аліса.
幸运的是这只小魔术瓶的作用已经发挥完了，她不再长了，可是心里很不舒 服，看来没有可能从这个房子里出去了。
На щастя, дія чарівного напою на цьому припинилася. Вона вже не росла. Правда, зручніше їй від цього не стало, та й надії вибратися звідси майже не було, тож не дивно, що вона засумувала.
“在家里多舒服，”可怜的爱丽丝想，“在家里不会一会儿变大，一会儿变 小，而且不会被老鼠和兔子使唤。我希望不曾钻进这个兔子洞，可是……可是这 种生活是那么离奇，我还会变成什么呢？读童话时我总认为那种事情永远不会发 生的，可现在自己却来到这童话世界了，应该写一本关于我的书，应该这样，当 我长大了要写─本──可我现在已经长大了啊。”她又伤心地加了一句：“至少 这儿已经没有让我再长的余地了。”
- Як гарно було вдома, - думала бідна Аліса. - Там тебе ніколи не вижене під стелю і ніхто тобою не поштуркує - ніякі миші та кролики. І треба ж було мені плигати в ту кролячу нору?..
- А все ж... а все ж... тут, знаєте, доволі цікаво живеться! Подумати тільки - що я пережила! Читаючи казки, я гадала, що такого на світі просто не буває, а тут - ось воно! Про мене конче треба написати книжку, конче! Я й сама напишу, коли виросту велика... p - А втім, я й так уже велика, - скрушно додала вона. - Принаймні тут рости вже нікуди.
“可是，”爱丽丝想，“我不会比现在年龄更大了！这倒是一个安慰，我永 远不会成为老太婆了。但是这样就得老是上学了。唉，这我可不情愿！”
- Що ж воно виходить, - думала Аліса, - невже я ніколи не постаршаю? З одного боку, це непогано - ніколи не бути бабусею... Але... вічно вчити уроки!.. О ні, не хочу!
“啊，你这个傻爱丽丝！”她又回答自己，“你在这儿怎么上学呢？哎唷， 这间房子差点儿装不下你，哪里还有放书的地方呢？”
- Дурненька Алісо! - розраювала вона саму себе. - Як же тут вчити уроки? Тут і для тебе місця бракує - не те що для підручників!
她就这样继续说着，先装这个人，然后又装另一个人，就这样说了一大堆话。 几分钟后，她听到门外有声音，才停止唠叨去听那个声音。
Отак вона розмовляла, виступаючи то від однієї, то від іншої сторони, і з цього всього виходила не найгірша розмова. Коли це раптом знадвору озвався чийсь голос. Аліса вмовкла і стала дослухатися.
“玛丽?安，玛丽?安！”那个声音喊道，“赶快给我拿手套，” 然后一连串小脚步声步上楼梯了。爱丽丝知道这是兔子来找她了，但是她忘了自 己现在已经比兔子大了一千倍，因此还是吓得发抖，哆嗦得屋子都摇动了，
- Мері Ен! Мері Ен! - гукав голос. - Ти несеш рукавички, чи ні?
Відтак почулося легке дріботіння по сходах. Аліса здогадалася, що то Кролик повернувся на її розшуки. Геть забувши, що тепер вона у тисячу разів більша за нього і боятися його смішно, Аліса так затремтіла, аж будинок заходив ходором.
免子到了门外，想推开门，但是门是朝里开的，爱丽丝的胳膊肘正好顶著门， 兔子推也推不动，爱丽丝听到它自语说，“我绕过去，从窗子爬进去。”
Кролик був уже під дверима і спробував їх відчинити, та що двері відчинялися досередини і були підперті Алісиним ліктем, то в нього нічого не вийшло. Аліса почула, як Кролик пробубонів:
- Що ж, обійду кругом і залізу через вікно.
“这你休想，”爱丽丝想，她等了一会，直到听见兔子走到窗下，她突然伸 出了手，在空中抓了一把，虽然没有抓住任何东西，但是听到了摔倒了的尖叫声， 和打碎玻璃的哗啦啦的响声，根据这些声音，她断定兔子掉进玻璃温室之类的东 西里面了。
"Як рак на горі свисне!" - подумала Аліса. Підождавши, аж поки Кролик, як їй видалося, завовтузився під самим вікном, вона зненацька виткнула руку і хапнула нею наосліп. Вхопити їй нікого не пощастило, але почувся легенький вереск, щось гупнуло й відразу брязнуло розбите скло. Аліса зробила висновок, що Кролик, мабуть, чи не впав у парник з огірками.
接着是兔子的气恼声：“帕特！帕特！你在哪里？”然后，是一个陌生的声 音，“是，我在这儿挖苹果树呢？老爷！”
Далі почувся гнівний голос (Кроликів):
- Пете! Пете! Егей! Де ти?
А тоді, у відповідь, зовсім незнайомий їй голос:
- Я тут! Яблучка викопую, ваша вельможносте!
“哼！还挖苹果树呢！”兔子气愤地说，“到这儿来，把我拉出来！”接着 又是一阵弄碎玻璃的声音。
- Яблучка він викопує! - роззлостився Кролик. - Знайшов роботу! Краще допоможи мені вибратися звідси! (Знову задзвеніло розбите скло).
“给我说，帕特，窗子里是什么？”
- А тепер скажи мені, Пете, що це там, у вікні?
“哟，一只胳膊，老爷！”
- Що ж, ваша вельможносте, як не рука! (У нього вийшло "мильможносте".)
“─只胳膊！你这个傻瓜，哪有这样大的胳膊，嗯，它塞满了整个窗户呢！”
- Рука? Телепень! Ця "рука" заткала ціле вікно!
“不错，老爷，可到底是一只胳膊。”
- Та ж ціле, ваша мильможносте. Але однаково це рука.
“嗯。別罗嗦了，去把它拿掉！”
- Так чи так, а робити їй там нічого! Іди й прибери її!
沉寂了好一阵，这时爱丽丝只能偶尔听到几句微弱的话音，如：“我怕见它， 老爷，我真怕它！”……“照我说的办，你这个胆小鬼！”最后，她又张开手， 在空中抓了一把，这一次听到了两声尖叫和更多的打碎玻璃的声音，“这里一定 有很多玻璃温室！”爱丽丝想，“不知道他们下一步要干什么？是不是要把我从 窗子里拉出去，嘿，我真希望他们这样做，我实在不愿意再呆下去了！”
Запала довга мовчанка, і до Аліси лиш час від часу долітали тихі вигуки:
- Ох, не до душі вона мені, ваша мильможносте, не до душі!
- Роби, що тобі звелено, страхопуде!
Тут Аліса знову розчепірила долоню і знову хапнула повітря. Цього разу почулися два тихесенькі верески і брязнула ціла купа розбитого скла. "Скільки у них тих парників? - подумала Аліса. - І що вони робитимуть далі? Спробують витягти мене через вікно?.. Будь ласка, буду тільки рада. Мені зовсім не кортить тут засиджуватися".
她等了─会，没有听到什么声音，后来传来了小车轮的滚动声，以及许多人 说话的嘈杂声，她听到说：“另外一个梯子呢？……嗯，我只拿了一个，別一个 比尔拿着……比尔，拿过来，小伙子……到这儿来，放到这个角上……不，先绑 在一起，现在还没一半高呢！……对，够了，你別挑刺啦！─一比尔，这里，抓 住这根绳子……顶棚受得了吗？……小心那块瓦片松了……掉下来了，低头！ （一个很大的响声）……现在谁来干？……我认为比尔合适，它可以从烟囪里下 去。……不，我不干！……你干！……这我可不干……应该比尔下去……比尔！ 主人说让你下烟囪！”
Вона ще трохи послухала, проте надворі було тихо. Нарешті почувся рип візка і гомін багатьох голосів.
- А де друга драбина?
- Таж мені загадано принести лише одну, другу Крутихвіст тарабанить...
- Крутихвосте, тягни-но, голубе, її сюди!
- Ставте їх отут, на цьому розі!
- Або ні, спершу сточіть їх мотузкою.
- Та вони ж не сягають навіть до половини!
- Ет, якось воно буде! Не вередуй!
- Гей, Крутихвосте, лови мотузку!
- А дах же витримає?
- Вважай, там одна черепичина їздить!..
- Уже поїхала! Падає!..
- Голови, голови бережіть!
Почувся гуркіт.
- Чия це робота?
- Чия ж іще? Мабуть, Крутихвостова.
- А хто полізе в димар?
- Тільки не я! Лізь сам!
- Еге, нема дурних!
- Полізе Крутихвіст!
- Гей, Крутихвосте, пан велить тобі лізти в димар!
“啊，这么说比尔就要从烟囪下来了，”爱丽丝对自己说，“嘿，它们好像 把什么事情都推在比尔身上，我可不做比尔这个角色。说真的这个壁炉很窄，不 过我还是可以踢那么一下。”
- Овва! - сказала про себе Аліса. - Виходить, Крутихвіст ще й у димар має лізти? Мабуть, він у них за попихача! Я йому не заздрю... Димар, звичайно, вузькуватий, а все ж, гадаю, підхвицьнути його якось та вдасться!
她把伸进烟囪里的脚收了收，等到听到一个小动物（她猜不出是什么动物） 在烟囪里连滚带爬地接近了她的脚，这时她自语说：“这就是比尔了，”同时狠 狠地踢了一脚，然后等着看下一步会发生些什么。
Вона просунула ногу чимдалі в димар і чекала, аж поки десь там, над самим її черевиком, щось зашкряботіло й завовтузилося (що то була за істота, годі було вгадати).
"А ось і Крутихвіст!" - сказала вона сама до себе і дриґнула ногою. - Цікаво, що буде далі".
首先，她听到一片叫喊：“比尔飞出来啦！”然后是兔子的声音：“喂，篱 笆边的人，快抓住它！”静了一会儿，又是一片乱嚷嚷：“抬起它的头……，快， 白兰地……別呛著了它！怎么样了？老伙计，刚才你碰见了什么？告诉我们。”
Перше, що вона почула, був цілий хор голосів:
- Дивіться, дивіться! Крутихвіст летить!
Потім Кроликів голос:
- Гей, там, біля живоплоту, ловіть його!
Після чого запала тиша й знову вибухнув схвильований лемент:
- Підведіть йому голову!
- А тепер - горілки!
- Гляди, щоб, бува, не захлинувся!
- Ну що, старий? Що там сталося? Кажи!..
最后传来的是一个微弱的尖细声（爱丽丝认为这是比尔）“唉，我一点也不 知道……再不要，谢谢你，我已经好多了……我太紧张了，没法说清楚，我所知 道的就是……不知什么东西，就像盒子里的玩偶人（西方小孩经常玩一种玩偶盒， 一打开盒盖即弹出小玩偶来。）一样弹过来，于是，我就像火箭一样飞了出来！”
Нарешті озвався кволий писклявий голосочок. ("Крутихвіст" - здогадалася Аліса.)
- Я й сам до пуття не знаю... Годі, дякую, мені вже легше... Але в голові й досі гуде... Важко говорити... Знаю тільки, що мене хтось буцнув, і я шугонув угору, як повітряний змій.
“不错，老伙计！你真是像火箭一样。”另外一个声音说。
- Так воно й було, друзяко! - підтвердили інші.
“我们必须把房子烧掉！”这是兔子的声音。爱丽丝尽力喊道：“你们敢这 样，我就放黛娜来咬你们！”
- Треба спалити будинок! - пролунав Кроликів голос.
- Тільки спробуйте! - крикнула щосили Аліса. - Я напущу на вас Діну!
接着，是死一般的寂静，爱丽丝想：“不知道它们下一步想干什么，如果它 们有见识的话，就应该把屋顶拆掉。”过了一两分钟，它们又走动了，爱丽丝听 到兔子说：“开头用一车就够了。”
Умить залягла гробова тиша.
- Цікаво, що вони робитимуть далі? - подумала Аліса. - Якби мали глузд, то розібрали б дах.
За хвилю-другу надворі знову зчинилася веремія, й Аліса почула Кроликову команду:
- На початок вистачить однієї тачки.
“一车什么呀？”爱丽丝想，但一会儿就知道了，小卵石像暴雨似的从窗子 扔进来了，有些小卵石打到了她的脸上，“我要让他们住手，”她对自己说，然 后大声喊道：“你们最好別再这样干了！”这一声喊叫后，又是一片寂静。
"Тачки з чим?" - подумала Аліса. Проте довго гадати їй не довелося, бо тієї ж миті у вікно пороснув цілий град камінців, і декотрі з них поцілили їй в обличчя. "Пора покласти цьому край!" - вирішила Аліса й гукнула:
- Раджу вам цього не робити!
爱丽丝惊奇地注意到，那些小卵石掉到地板上部变成了小点心，她脑子里立 即闪过了一个聪明的念头：“如果我吃上一块，也许会使我变小，现在我已经不 可能更大了，那么，它一定会把我变小的。”
Знову залягла мертва тиша. Аліса не без подиву завважила, що камінці на підлозі один за одним обертаються на крихітні тістечка. Враз її осяяло. "Якщо я з'їм одне, - подумала вона, - то воно, без сумніву, вплине на мій зріст. Збільшити - не збільшить, це очевидно, але зменшити, мабуть, може..."
开是，她吞了一块点心，当即明显地迅速缩小了。在她刚刚缩到能够穿过门 的时候，就跑出了屋子，她见到一群小动物和小鸟都守在外边，那只可怜的小壁 虎──比尔在中间，由两只豚鼠扶著，从瓶子里倒着东西喂它。当爱丽丝出现的 瞬间，它们全都冲上来。她拼了命，总算跑掉了，不久她就平安地到了一个茂密 的树林里。
З цими словами вона проковтнула одне з тістечок і з радістю помітила, що відразу почала маліти. Щойно Аліса поменшала так, що могла пройти у двері, вона кинулася надвір, де побачила ціле збіговисько дрібних тваринок та птахів. Посередині лежав горопаха Ящур Крутихвіст. Пара морських свинок підтримувала його попід пахви і напувала чимось із пляшечки. Забачивши Алісу, всі вони так і ринули до неї, але вона пустилася тікати і невдовзі щасливо дісталася до густого лісу.
“我的第一件事，”爱丽丝在树林中漫步时对自己说，“是把我变到正常大 小，第二件就是去寻找那条通向可爱的小花园的路。这是我最好的计划了。”
- Найперше, що мені треба зробити, - розмірковувала Аліса, блукаючи між деревами, - це стати такою, як завжди. - А друге - знайти дорогу до чарівного саду. Мабуть, кращого плану годі й придумати.
听起来，这真是个卓越的计划，而且安排得美妙而简单，唯一的困难是她不 知道怎样才能办成。正当她在树林中着急地到处张望时，她头顶上面传来了尖细 的犬吠声。
План і справді виглядав блискуче - був складений просто і ясно. Єдина складність полягала в тому, що Аліса уявлення не мала, як підступитися до його виконання. Вона тривожно нишпорила очима між дерев, аж раптом над самою її головою хтось голосно дзявкнув. Аліса сквапно підвела голову.
她赶紧抬头朝上看，一只大的叭儿狗，正在瞪着又大又圆的眼睛朝下 看着她，还轻轻地伸出一只爪子，要抓她。“可怜的小东西！”爱丽丝用哄小孩 的声调说，一边还努力地向它吹口哨。但是实际上，她心里吓得要死，因为想到 它可能饿了，那么不管她怎么哄它，它还是很可能把她吃掉的。
Згори великими круглими очима на неї зирило велетенське щеня, несміливо простягаючи до неї лапу.
- Ох, ти ж моя цюця! - улесливо озвалася Аліса і спробувала навіть посвистіти. Проте сама аж стерпла від думки, що це щеня може бути голодним, і тоді йому нічого не варто буде схрумати її разом з усіма її лестощами.
她几乎不知道该怎么办，拾了一根小树枝，伸向小狗，那只小狗立即跳了起 来，高兴地汪、汪叫著，向树枝冲过去，假装要咬，爱丽丝急忙躲进一排蓟树丛 后面，免得给小狗撞倒，她刚躲到另一边，小狗就向树枝发起第二次冲锋。它冲 得太急了，不但没有抓着树枝，反而翻了个筋斗，爱丽丝觉得真像同一匹马玩耍， 随时都有被它踩在脚下的危险，因此，她又围着蓟树丛转了起来，那只小狗又向 树枝发起了一连串的冲锋。每一次都冲过了头，然后再后退老远，而且嘶声地狂 吠著。最后它在很远的地方蹲坐了下来，喘著气，舌头伸在嘴外，那双大眼睛也 半闭上了。
Ледве тямлячи, що вона робить, Аліса підняла якусь ломачку і простягла щеняті. Щеня радісно дзявкнуло, високо підскочило на всіх чотирьох і кинулося на ломачку, вдаючи, ніби хоче її пошматувати. Аліса, насилу стримуючись, щоб не кинутися навтікача, гулькнула за високе будячиння. Та щойно вона з-за нього визирнула, як щеня вчинило новий наскок, і з поспіху беркицьнулося через голову. Алісі здавалося, ніби вона бавиться з конем-ваговозом - першої-ліпшої хвилини можна було втрапити під його копита! Вона знову шмигнула за будяк. Щеня тим часом розпочало цілу низку коротких нападів на ломачку: відбігало назад набагато далі, ніж посувалося вперед, і весь час гавкало. Нарешті, важко відсапуючи, воно сіло віддалік, висолопивши язика і приплющивши великі очі.
这是爱丽丝逃跑的好机会，她转身就跑了，一直跑得喘不过气来，小狗的吠 声也很远了，才停了下来。
Кращої нагоди для втечі годі було й уявити. Аліса миттю пустилася навтікача і гнала, аж доки почала задихатися з утоми. Щенячий гавкіт завмер у далині.
“然而，这是只多么可爱的小狗啊！”在爱丽丝靠在一棵毛茛上，用一片毛 茛叶搧著休息时说，“要是我像正常那么大小，我真想教它玩许多把戏，啊，亲 爱的，我几乎忘记我还要想法再长大呢？让我想一想，这怎么才能做到呢？我应 该吃或者喝一点什么东西，可是该吃喝点什么呢？”
- А все ж яке втішне щенятко! - мовила Аліса, знеможено спершись на квітку жовтцю і обмахуючись одним з листочків. - Ех, яких тільки трюків не навчила б я його, якби... якби була... Ой, мало не забула - мені ж треба трохи підрости! Ану лиш поміркуймо, як його зробити?.. Гадаю, треба чогось випити або з'їсти. Але чого саме?
确实，最大的问题是吃喝点什么呢？爱丽丝看着周围的花草，没有可吃喝的 东西。离她很近的地方长着一个大蘑菇，差不多同她一样高。她打量了蘑菇的下 面、边沿、背面，还想到应该看看上面有什么东西。
І справді, ЧОГО? Аліса оглянула всі довколишні квітки й стеблинки, але не завважила нічого такого, що надавалося б до їжі чи до пиття. Поблизу ріс великий гриб, трохи більший за саму Алісу, і, коли вона обстежила його скрізь - і знизу, і згори, і справа, і зліва, їй спало на думку, що непогано було б також дослідити його і зверху.
她踮起脚尖，沿蘑菇的边朝上看，立即看到一只蓝色的大毛毛虫，正环抱胳 膊坐坐在那儿，安静地吸着一个很长的水烟管，根本没有注意到她和其它任何事 情。
Зіп'явшись навшпиньки, Аліса зиркнула поверх гриба і зненацька зустрілася очима з велетенською блакитною Гусінню. Згорнувши руки на грудях, Гусінь сиділа на шапинці й статечно курила довгу кальянову люльку, не звертаючи жодної уваги на те, що діється довкола.