Аліса в Країні Чудес

   Казна-Що-Не-Черепаха глибоко зітхнув і витер ластом сльози. Він глянув на Алісу і вже заговорив би, але горло йому здушив плач.

    - Наче йому кістка в горлі стала! - сказав Грифон і заходився його трясти й гупати по спині.

    Врешті до Казна-Що-Не-Черепахи повернувся голос, і, обливаючися слізьми, він почав розповідь.

   The Mock Turtle sighed deeply, and drew the back of one flapper across his eyes. He looked at Alice, and tried to speak, but for a minute or two sobs choked his voice. 'Same as if he had a bone in his throat,' said the Gryphon: and it set to work shaking him and punching him in the back. At last the Mock Turtle recovered his voice, and, with tears running down his cheeks, he went on again:—

   - Ти, мабуть, нечасто бувала на дні моря?

    - Ніколи, - мовила Аліса.

    - То й ніколи не мала нагоди спізнати Омара.

    - Одного разу я скушт... - почала Аліса, але вчасно схаменулася і сказала: - Ні, ніколи!

    - Отже, ти й уявлення не маєш, що то за прегарна штука - омарова кадриль.

   'You may not have lived much under the sea—' ('I haven't,' said Alice)—'and perhaps you were never even introduced to a lobster—' (Alice began to say 'I once tasted—' but checked herself hastily, and said 'No, never') '—so you can have no idea what a delightful thing a Lobster Quadrille is!'

   - Не маю, - сказала Аліса. - А як вона виглядає?

   'No, indeed,' said Alice. 'What sort of a dance is it?'

   - Усе дуже просто, - сказав Грифон, - спершу ви шикуєтесь у лаву на березі...

   'Why,' said the Gryphon, 'you first form into a line along the sea-shore—'

   - У дві лави!.. - гукнув Казна-Що-Не-Черепаха. - Моржі, черепахи, лососі і так далі. А тоді, прибравши з дороги медуз...

   'Two lines!' cried the Mock Turtle. 'Seals, turtles, salmon, and so on; then, when you've cleared all the jelly-fish out of the way—'

   - ...що, звичайно, забирає трохи часу, - вставив Грифон,

   'THAT generally takes some time,' interrupted the Gryphon.

   ... ступаєте два кроки вперед...

   '—you advance twice—'

   - Кожен у парі з омаром! - крикнув Грифон.

   'Each with a lobster as a partner!' cried the Gryphon.

   - Авжеж, - сказав Казна-Що-Не-Черепаха. - Ступаєте два кроки вперед, підходите до партнера...

   'Of course,' the Mock Turtle said: 'advance twice, set to partners—'

   - ...міняєтесь омарами - і назад, у тому ж порядку, - підхопив Грифон.

   '—change lobsters, and retire in same order,' continued the Gryphon.

   - А тоді!.. - продовжив Казна-Що-Не-Черепаха. - Тоді жбурляєте...

   'Then, you know,' the Mock Turtle went on, 'you throw the—'

   - ...омарів!.. - крикнув Грифон, підскочивши.

   'The lobsters!' shouted the Gryphon, with a bound into the air.

   - ...чимдалі в море...

   '—as far out to sea as you can—'

   - ...пливете по них!.. - вереснув Грифон.

   'Swim after them!' screamed the Gryphon.

   - ...крутите в морі сальто-мортале!.. - крикнув Казна-Що-Не-Черепаха, перекрутившись на місці.

   'Turn a somersault in the sea!' cried the Mock Turtle, capering wildly about.

   - ...знову міняєтесь омарами!.. - заверещав Грифон.

   'Change lobsters again!' yelled the Gryphon at the top of its voice.

   - ...повертаєтесь на берег, і... кінець першої фігури, - сказав Казна-Що-Не-Черепаха, зненацька спадаючи з голосу.

    І обоє приятелів, які щойно плигали, мов навіжені, посідали на скелі, принишклі та сумні, і дивилися на Алісу.

   'Back to land again, and that's all the first figure,' said the Mock Turtle, suddenly dropping his voice; and the two creatures, who had been jumping about like mad things all this time, sat down again very sadly and quietly, and looked at Alice.

   - Це, напевно, дуже гарний танок, - несміливо озвалася Аліса.

   'It must be a very pretty dance,' said Alice timidly.

   - Хочеш побачити кілька "па"? - запитав Казна-Що-Не-Черепаха.

   'Would you like to see a little of it?' said the Mock Turtle.

   - О, з радістю! - відказала Аліса.

   'Very much indeed,' said Alice.

   - Вставай! - сказав Казна-Що-Не-Черепаха Грифонові. - Покажемо їй першу фігуру. Можна обійтися й без омарів. Хто співатиме?

   'Come, let's try the first figure!' said the Mock Turtle to the Gryphon. 'We can do without lobsters, you know. Which shall sing?'

   - Ти, - сказав Грифон. - Я забув слова.

   'Oh, YOU sing,' said the Gryphon. 'I've forgotten the words.'

   І вони поважно закружляли довкола Алісина задніх лапах, час до часу наступаючи їй на ноги і відбиваючи такт передніми ластами. Казна-Що-Не-Черепаха заспівав журливо і протяжно:

   So they began solemnly dancing round and round Alice, every now and then treading on her toes when they passed too close, and waving their forepaws to mark the time, while the Mock Turtle sang this, very slowly and sadly:—

- Трошки швидше, пане равле!- це білуга так гука, -
 Бо дельфін іде за нами, дуже ззаду натиска.

 '"Will you walk a little faster?"
    said a whiting to a snail.
  "There's a porpoise close behind us,
    and he's treading on my tail.

А омари й черепахи насувають звідусіль,
 Всі на березі гуляють, всі чекають на кадриль.

 See how eagerly the lobsters
    and the turtles all advance!
  They are waiting on the shingle
    will you come and join the dance?

Чи ти любиш, чи не любиш танцювати кадриль?
 Чи ти будеш, чи не будеш танцювати кадриль?

 Will you, won't you, will you,
    won't you, will you join the dance?
  Will you, won't you, will you,
    won't you, won't you join the dance?

- Ох же й радощів нам буде, ох же й жару ми дамо!
 За омарами у море ми й самі полетимо!
 Равлик каже: - Я боюся мандрувать по волі хвиль:
 Дуже дякую, рибусю, не для мене ця кадриль!

 "You can really have no notion
    how delightful it will be
  When they take us up and throw us,
    with the lobsters, out to sea!"
  But the snail replied "Too far, too far!"
    and gave a look askance—
  Said he thanked the whiting kindly,
    but he would not join the dance.

Я не хочу, я не можу танцювати кадриль!
 Я не хочу, я не можу танцювати кадриль!

 Would not, could not, would not,
    could not, would not join the dance.
  Would not, could not, would not,
    could not, could not join the dance.

- Яка не буде хвиля, до берега приб'є.
 Ти ж знаєш: там, за нашим, ще інший берег є.
 Від Англії до Франції по морю двадцять миль...
 Не бійся, любий равлику, станцюємо кадриль!

 '"What matters it how far we go?"
    his scaly friend replied.
  "There is another shore, you know,
    upon the other side.
  The further off from England
    the nearer is to France—
  Then turn not pale, beloved snail,
    but come and join the dance.

Чи ти любиш, чи не любиш танцювати кадриль?
 Чи ти будеш, чи не будеш танцювати кадриль?

 Will you, won't you, will you,
    won't you, will you join the dance?
  Will you, won't you, will you,
    won't you, won't you join the dance?"'

   - Дякую, дуже цікавий танець, - промовила Аліса, щаслива, що він нарешті скінчився. - А яка втішна оця ваша пісня про білугу!

   'Thank you, it's a very interesting dance to watch,' said Alice, feeling very glad that it was over at last: 'and I do so like that curious song about the whiting!'

   - До речі, про білугу! - сказав Казна-Що-Не-Черепаха. - Тобі, звісно, випадало її бачити?

   'Oh, as to the whiting,' said the Mock Turtle, 'they—you've seen them, of course?'

   - Ще б пак... найчастіше серед страв на... - сказала Аліса й затнулася.

   'Yes,' said Alice, 'I've often seen them at dinn—' she checked herself hastily.

   - Не знаю, серед яких ти її бачила трав, - сказав Казна-Що-Не-Черепаха, - але як це траплялося частенько, то ти знаєш, як вона виглядає.

   'I don't know where Dinn may be,' said the Mock Turtle, 'but if you've seen them so often, of course you know what they're like.'

   - Начебто знаю, - задумливо мовила Аліса. - Хвіст - у роті і вся обліплена крихтами.

   'I believe so,' Alice replied thoughtfully. 'They have their tails in their mouths—and they're all over crumbs.'

   - Дурниці, - сказав Казна-Що-Не-Черепаха, - у морі крихти змиваються. А щодо хвоста в роті, то це ось із якої причини...

    Тут він позіхнув і заплющив очі.

    - Поясни-но їй причину і решту все, - мовив він до Грифона.

   'You're wrong about the crumbs,' said the Mock Turtle: 'crumbs would all wash off in the sea. But they HAVE their tails in their mouths; and the reason is—' here the Mock Turtle yawned and shut his eyes.—'Tell her about the reason and all that,' he said to the Gryphon.

   - А причина ось яка, - стрепенувся Грифон. - Білуга любить омарову кадриль. От її й кидають у море. І летить вона ген-ген!.. Дуже далеко їй летіти. От вона й хапається зубами за хвіст. А тоді, тоді... не може його вийняти. Ось і все, зрештою.

   'The reason is,' said the Gryphon, 'that they WOULD go with the lobsters to the dance. So they got thrown out to sea. So they had to fall a long way. So they got their tails fast in their mouths. So they couldn't get them out again. That's all.'

   - Дякую, - сказала Аліса. - Дуже цікаво. Як мало я знала досі про білугу!

   'Thank you,' said Alice, 'it's very interesting. I never knew so much about a whiting before.'

   - Можу розказати ще більше! - розохотився Грифон. - Ти знаєш, наприклад, чому вона зветься білугою?

   'I can tell you more than that, if you like,' said the Gryphon. 'Do you know why it's called a whiting?'

   - Ніколи про це не думала, - сказала Аліса. - Чому?

   'I never thought about it,' said Alice. 'Why?'

   - Нею білугують чоботи й черевики, - значливо повідомив Грифон.

   'IT DOES THE BOOTS AND SHOES.' the Gryphon replied very solemnly.

   - Білугують чоботи й черевики? - вражено перепитала Аліса. - Та вона ж із породи китових...

   Alice was thoroughly puzzled. 'Does the boots and shoes!' she repeated in a wondering tone.

   - 3 котових, авжеж... А чим, до речі, ти чистиш свої черевики? - запитав Грифон.

   'Why, what are YOUR shoes done with?' said the Gryphon. 'I mean, what makes them so shiny?'

   - Чорною ваксою, - трохи подумавши, мовила Аліса.

   Alice looked down at them, and considered a little before she gave her answer. 'They're done with blacking, I believe.'

   - А на дні моря, - врочисто оголосив Грифон, - черевики не чорнують, а білугують. Отак-то.

   'Boots and shoes under the sea,' the Gryphon went on in a deep voice, 'are done with a whiting. Now you know.'

   - А до відбілугованих черевиків що ви найдужче любите вдягати - які, скажімо, краватки, фраки? - запитала Аліса.

   'And what are they made of?' Alice asked in a tone of great curiosity.

   'Soles and eels, of course,' the Gryphon replied rather impatiently: 'any shrimp could have told you that.'

   'If I'd been the whiting,' said Alice, whose thoughts were still running on the song, 'I'd have said to the porpoise, "Keep back, please: we don't want YOU with us!"'

   'They were obliged to have him with them,' the Mock Turtle said: 'no wise fish would go anywhere without a porpoise.'

   'Wouldn't it really?' said Alice in a tone of great surprise.

   'Of course not,' said the Mock Turtle: 'why, if a fish came to ME, and told me he was going a journey, I should say "With what porpoise?"'

   'Don't you mean "purpose"?' said Alice.

   - Щодо креветок - найважливіше, щоб вони не лоскотали шиї, а раки - щоб не щипалися під час кадрилі, - відповів Грифон ледь нетерплячим тоном. - А тепер слухаймо тебе! Розкажи про свої пригоди!

   'I mean what I say,' the Mock Turtle replied in an offended tone. And the Gryphon added 'Come, let's hear some of YOUR adventures.'

   - Хіба про сьогоднішні, - знітилася Аліса. - Про вчорашні нема сенсу говорити, бо вчорашня я - то не я.

   'I could tell you my adventures—beginning from this morning,' said Alice a little timidly: 'but it's no use going back to yesterday, because I was a different person then.'

   - Поясни! - сказав Казна-Що-Не-Черепаха.

   'Explain all that,' said the Mock Turtle.

   - Ні, ні! Спершу пригоди! - нетерпляче вигукнув Грифон. - Шкода часу на пояснення.

   'No, no! The adventures first,' said the Gryphon in an impatient tone: 'explanations take such a dreadful time.'

   Й Аліса заходилася оповідати про свої пригоди, відколи вперше побачила Білого Кролика. Спочатку не надто відважно, бо Грифон із Казна-Що-Не-Черепахою присунулися до неї впритул і дуже вже страшно повитріщали на неї очі й пороззявляли роти, але поступово вона посміливішала. Її слухачі мовчали аж до моменту, коли Гусінь загадала їй проказати «Ти старий любий діду», а в неї вийшло зовсім не те. Тут Казна-Що-Не-Черепаха перевів дух і сказав:

    - Дуже дивно!

   So Alice began telling them her adventures from the time when she first saw the White Rabbit. She was a little nervous about it just at first, the two creatures got so close to her, one on each side, and opened their eyes and mouths so VERY wide, but she gained courage as she went on. Her listeners were perfectly quiet till she got to the part about her repeating 'YOU ARE OLD, FATHER WILLIAM,' to the Caterpillar, and the words all coming different, and then the Mock Turtle drew a long breath, and said 'That's very curious.'

   - Дивнішого світ не бачив, - озвався Грифон.

   'It's all about as curious as it can be,' said the Gryphon.

   - Вийшло щось геть несусвітне! - глибокодумно повторив Казна-Що-Не-Черепаха. - Ану, хай вона прочитає щось і нам? Скажи їй...

    І він скинув очима на Грифона, мовби той мав якусь владу над Алісою.

   'It all came different!' the Mock Turtle repeated thoughtfully. 'I should like to hear her try and repeat something now. Tell her to begin.' He looked at the Gryphon as if he thought it had some kind of authority over Alice.

   - Встань і прокажи «Обізвався ледащо», - звелів Грифон.

   'Stand up and repeat "'TIS THE VOICE OF THE SLUGGARD,"' said the Gryphon.

   "Як же ця звірота любить командувати. Читай їм і читай! - подумала Аліса. - Мовби я у школі!" А все ж вона підвелася й почала декламувати. Та оскільки в її голові все ще крутилася Омарова Кадриль, то проказувала вона майже бездумно. Слова виходили просто-таки чудернацькі:

   'How the creatures order one about, and make one repeat lessons!' thought Alice; 'I might as well be at school at once.' However, she got up, and began to repeat it, but her head was so full of the Lobster Quadrille, that she hardly knew what she was saying, and the words came very queer indeed:—

Обізвався омар: «Хтось мене перепік,
 Я обсиплюся цукром, щоб сік не потік».
 І, як качка бровами, так він носаком
 Вивертає п'яту, чепуриться паском.
 Коли море мілке, він високо літа,
 Й дуже хвацько з-під неба свистить на Кита.
 Та зате у приплив, як кити припливуть,
 Від омара ні слуху, ні духу не чуть.

  ''Tis the voice of the Lobster; I heard him declare,
   "You have baked me too brown, I must sugar my hair."
   As a duck with its eyelids, so he with his nose
   Trims his belt and his buttons, and turns out his toes.'
        [later editions continued as follows
   When the sands are all dry, he is gay as a lark,
   And will talk in contemptuous tones of the Shark,
   But, when the tide rises and sharks are around,
   His voice has a timid and tremulous sound.]

   - Це зовсім не те, що я вчив у дитинстві, - сказав Грифон.

   'That's different from what I used to say when I was a child,' said the Gryphon.

   - А я взагалі такого не чув, - додав Казна-Що-Не-Черепаха. - Як на мене, це незвичайна бридня.

   'Well, I never heard it before,' said the Mock Turtle; 'but it sounds uncommon nonsense.'

   Аліса сиділа мовчки, затуливши обличчя долонями, і гадала: невже в її житті більше не станеться чогось цілком звичайного.

   Alice said nothing; she had sat down with her face in her hands, wondering if anything would EVER happen in a natural way again.

   - Хай би пояснила! - мовив Казна-Що-Не-Черепаха.

   'I should like to have it explained,' said the Mock Turtle.

   - Вона не зуміє, - поспішив сказати Грифон. - Нумо, читай далі!

   'She can't explain it,' said the Gryphon hastily. 'Go on with the next verse.'

   - Про п'яти! - не вгавав Казна-Що-Не-Черепаха. - Тобто, як він міг вивернути їх носаком?

   'But about his toes?' the Mock Turtle persisted. 'How COULD he turn them out with his nose, you know?'

   - Це така танцювальна позиція, - мовила Аліса. Вона й сама мало що розуміла, і хотіла якнайшвидше змінити тему.

   'It's the first position in dancing.' Alice said; but was dreadfully puzzled by the whole thing, and longed to change the subject.

   - Ну ж бо, читай! - нетерпляче повторив Грифон. - «Враз побачила я...»

   'Go on with the next verse,' the Gryphon repeated impatiently: 'it begins "I passed by his garden."'

   Відмовитись вона не посміла, хоча й була певна, що знову вийде все не так, і тремтячим голосом почала:

   Alice did not dare to disobey, though she felt sure it would all come wrong, and she went on in a trembling voice:—

Враз побачила я, завернувши за ріг,
 Як Пантера з Совою ділили пиріг...
 Проковтнула Пантера пиріг залюбки,
 А Сові залишила таріль у квітки.
 І виделку з ножем теж Пантера взяла,
 Зате ложку люб'язно Сові віддала.
 По вечері Пантера вляглася в траву,
 Але спершу вона проковтнула...

  'I passed by his garden, and marked, with one eye,
   How the Owl and the Panther were sharing a pie—'
     [later editions continued as follows
   The Panther took pie-crust, and gravy, and meat,
   While the Owl had the dish as its share of the treat.
   When the pie was all finished, the Owl, as a boon,
   Was kindly permitted to pocket the spoon:
   While the Panther received knife and fork with a growl,
   And concluded the banquet—]

   - Навіщо нам слухати ці харки-макогоники? - урвав Казна-Що-Не-Черепаха. - Вона ж нічого не пояснює! В житті не чув подібної абракадабри!

   'What IS the use of repeating all that stuff,' the Mock Turtle interrupted, 'if you don't explain it as you go on? It's by far the most confusing thing I ever heard!'

   - Мабуть, і справді досить, - сказав Грифон на радість Алісі.

   'Yes, I think you'd better leave off,' said the Gryphon: and Alice was only too glad to do so.

   - Хочеш, покажемо тобі ще одну фігуру омарової кадрилі?.. Чи, може, краще хай він заспіває тобі пісню?

   'Shall we try another figure of the Lobster Quadrille?' the Gryphon went on. 'Or would you like the Mock Turtle to sing you a song?'

   - Пісню, пісню, будь ласка! Нехай заспіває! - вигукнула Аліса так палко, що Грифон аж наче образився:

    - Гм! На колір і смак товариш не всяк! Заспівай їй «Зчерепаховий суп», - га, старий?

   'Oh, a song, please, if the Mock Turtle would be so kind,' Alice replied, so eagerly that the Gryphon said, in a rather offended tone, 'Hm! No accounting for tastes! Sing her "Turtle Soup," will you, old fellow?'

   Казна-Що-Не-Черепаха глибоко зітхнув і заспівав, час від часу зриваючись на хлипи:

   The Mock Turtle sighed deeply, and began, in a voice sometimes choked with sobs, to sing this:—

Ідіть усі, старі й малі,
 вже суп парує на столі.
 Ну хто тут не оближе губ?
 Ох же й смачний зчерепаховий суп!
     Ах, який суп,
     страх, який суп, -
     вечірній, тремкий зчерепаховий суп,
     суп,
     суп!

   'Beautiful Soup, so rich and green,
    Waiting in a hot tureen!
    Who for such dainties would not stoop?
    Soup of the evening, beautiful Soup!
    Soup of the evening, beautiful Soup!
      Beau—ootiful Soo—oop!
      Beau—ootiful Soo—oop!
    Soo—oop of the e—e—evening,
      Beautiful, beautiful Soup!

Ну, що та риба, дичина,
 садовина й городина?
 Мені тоді обід лиш люб,
 як є на столі зчерепаховий суп.
     Ах, який суп,
     страх, який суп, -
     вечірній, тремкий зчерепаховий суп,
     суп,
     суп!..

   'Beautiful Soup! Who cares for fish,
    Game, or any other dish?
    Who would not give all else for two
    Pennyworth only of beautiful Soup?
    Pennyworth only of beautiful Soup?
      Beau—ootiful Soo—oop!
      Beau—ootiful Soo—oop!
    Soo—oop of the e—e—evening,
      Beautiful, beauti—FUL SOUP!'

   - Іще раз приспів! - гукнув Грифон. Та ледве Казна-Що-Не-Черепаха почав співати знову, як здалеку долинув крик:

    - Суд починається!

   'Chorus again!' cried the Gryphon, and the Mock Turtle had just begun to repeat it, when a cry of 'The trial's beginning!' was heard in the distance.

   - Гайда! - крикнув Грифон і, вхопивши Алісу за руку, потяг її за собою, навіть не дожидаючи кінця пісні.

   'Come on!' cried the Gryphon, and, taking Alice by the hand, it hurried off, without waiting for the end of the song.

   - Який суд? - захекано спитала Аліса.

    Але Грифон, знай, налягав на ноги:

    - Гайда! Гайда!

    А морський бриз, віючи їм навздогін, все тихіше й тихіше доносив до них сумовиті слова:

   'What trial is it?' Alice panted as she ran; but the Gryphon only answered 'Come on!' and ran the faster, while more and more faintly came, carried on the breeze that followed them, the melancholy words:—

Ах, який суп,
 страх, який суп...
 вечірній, тремкий зчерепаховий суп,
 суп,
 суп...

   'Soo—oop of the e—e—evening,
      Beautiful, beautiful Soup!'