Аліса в Країні Чудес

   Казна-Що-Не-Черепаха глибоко зітхнув і витер ластом сльози. Він глянув на Алісу і вже заговорив би, але горло йому здушив плач.

    - Наче йому кістка в горлі стала! - сказав Грифон і заходився його трясти й гупати по спині.

    Врешті до Казна-Що-Не-Черепахи повернувся голос, і, обливаючися слізьми, він почав розповідь.

   Черепаха Квази глубоко вздохнул и вытер глаза. Он взглянул на Алису -- видно, хотел что-то сказать, но его душили рыдания. -- Ну, прямо словно кость у него в горле застряла, -- сказал Грифон, подождав немного. И принялся трясти Квази и бить его по спине. Наконец, Черепаха Квази обрел голос и, обливаясь слезами, заговорил:

   - Ти, мабуть, нечасто бувала на дні моря?

    - Ніколи, - мовила Аліса.

    - То й ніколи не мала нагоди спізнати Омара.

    - Одного разу я скушт... - почала Аліса, але вчасно схаменулася і сказала: - Ні, ніколи!

    - Отже, ти й уявлення не маєш, що то за прегарна штука - омарова кадриль.

   -- Ты, верно, не живала подолгу на дне морском... -- Не жила, -- сказала Алиса. -- И, должно быть, никогда не видала живого омара... -- Зато я его пробова... -- начала Алиса, но спохватилась и покачала головой. -- Нет, не видала. -- Значит, ты не имеешь понятия, как принято танцевать морскую кадриль с омарами.

   - Не маю, - сказала Аліса. - А як вона виглядає?

   -- Нет, не имею, -- вздохнула Алиса. -- А что это за танец?

   - Усе дуже просто, - сказав Грифон, - спершу ви шикуєтесь у лаву на березі...

   -- Прежде всего, -- начал Грифон, -- все выстраиваются в ряд на морском берегу...

   - У дві лави!.. - гукнув Казна-Що-Не-Черепаха. - Моржі, черепахи, лососі і так далі. А тоді, прибравши з дороги медуз...

   -- В два ряда! -- закричал Черепаха Квази. -- Тюлени, лососи, морские черепахи и все остальные. И как только очистишь берег от медуз...

   - ...що, звичайно, забирає трохи часу, - вставив Грифон,

   -- А это не так-то просто, -- вставил Грифон.

   ... ступаєте два кроки вперед...

   -- Делаешь сначала два шага вперед...--продолжал Черепаха Квази.

   - Кожен у парі з омаром! - крикнув Грифон.

   -- Взяв за ручку омара! --закричал Грифон.

   - Авжеж, - сказав Казна-Що-Не-Черепаха. - Ступаєте два кроки вперед, підходите до партнера...

   -- Конечно, -- подтвердил Черепаха Квази, -- Делаешь два прохода вперед, кидаешься на партнеров...

   - ...міняєтесь омарами - і назад, у тому ж порядку, - підхопив Грифон.

   -- Меняешь омаров -- и возвращаешься назад тем же порядком,--закончил Грифон.

   - А тоді!.. - продовжив Казна-Що-Не-Черепаха. - Тоді жбурляєте...

   -- А потом, -- продолжал Черепаха Квази, -- швыряешь...

   - ...омарів!.. - крикнув Грифон, підскочивши.

   -- Омаров! --крикнул Грифон, подпрыгивая в воздух.

   - ...чимдалі в море...

   -- Подальше в море...

   - ...пливете по них!.. - вереснув Грифон.

   -- Плывешь за ними! -- радостно завопил Грифон.

   - ...крутите в морі сальто-мортале!.. - крикнув Казна-Що-Не-Черепаха, перекрутившись на місці.

   -- Кувыркаешься разок в море! --воскликнул Черепаха Квази и прошелся колесом по песку.

   - ...знову міняєтесь омарами!.. - заверещав Грифон.

   -- Снова меняешь омаров! -- вопил во весь голос Грифон.

   - ...повертаєтесь на берег, і... кінець першої фігури, - сказав Казна-Що-Не-Черепаха, зненацька спадаючи з голосу.

    І обоє приятелів, які щойно плигали, мов навіжені, посідали на скелі, принишклі та сумні, і дивилися на Алісу.

   -- И возвращаешься на берег! Вот и вся первая фигура,--сказал Квази внезапно упавшим голосом. И два друга, только что, как безумные, прыгавшие по песку, загрустили, сели и с тоской взглянули на Алису.

   - Це, напевно, дуже гарний танок, - несміливо озвалася Аліса.

   -- Это, должно быть, очень красивый танец,--робко заметила Алиса.

   - Хочеш побачити кілька "па"? - запитав Казна-Що-Не-Черепаха.

   -- Хочешь посмотреть?--спросил Черепаха Квази.

   - О, з радістю! - відказала Аліса.

   -- Очень,--сказала Алиса.

   - Вставай! - сказав Казна-Що-Не-Черепаха Грифонові. - Покажемо їй першу фігуру. Можна обійтися й без омарів. Хто співатиме?

   -- Вставай, -- приказал Грифону Квази. -- Покажем ей первую фигуру. Ничего, что тут нет омаров... Мы и без них обойдемся. Кто будет петь?

   - Ти, - сказав Грифон. - Я забув слова.

   -- Пой ты, -- сказал Грифон. -- Я не помню слов.

   І вони поважно закружляли довкола Алісина задніх лапах, час до часу наступаючи їй на ноги і відбиваючи такт передніми ластами. Казна-Що-Не-Черепаха заспівав журливо і протяжно:

   И они важно заплясали вокруг Алисы, размахивая в такт головами и не замечая, что то и дело наступают ей на ноги. Черепаха Квази затянул грустную песню.

- Трошки швидше, пане равле!- це білуга так гука, -
 Бо дельфін іде за нами, дуже ззаду натиска.

    Говорит треска улитке: ``Побыстрей, дружок, иди!
     Мне на хвост дельфин наступит -- он плетется позади.
     Видишь, крабы, черепахи мчатся к морю мимо нас.
     Нынче бал у нас на взморье, ты пойдешь ли с нами в пляс?
     Хочешь, можешь, можешь, хочешь ты пуститься с нами в пляс?

А омари й черепахи насувають звідусіль,
 Всі на березі гуляють, всі чекають на кадриль.

    Ты не знаешь, как приятно, как занятно быть треской,
     Если нас забросят в море и умчит нас вал морской!''
     ``Ох! -- улитка пропищала. -- Далеко забросят нас!

Чи ти любиш, чи не любиш танцювати кадриль?
 Чи ти будеш, чи не будеш танцювати кадриль?

    Не хочу я, не могу я, не хочу я с вами в пляс.
     Не могу я, не хочу я, не могу пуститься в пляс!''

- Ох же й радощів нам буде, ох же й жару ми дамо!
 За омарами у море ми й самі полетимо!
 Равлик каже: - Я боюся мандрувать по волі хвиль:
 Дуже дякую, рибусю, не для мене ця кадриль!

    ``Ах, что такое далеко? -- ответила треска. ---
     Где далеко от Англии, там Франция близка.
     За много миль от берегов есть берега опять.
     Не робей, моя улитка, и пойдем со мной плясать.

Я не хочу, я не можу танцювати кадриль!
 Я не хочу, я не можу танцювати кадриль!

    Хочешь, можешь, можешь, хочешь ты со мной пойти плясать?
     Можешь, хочешь, хочешь, можешь ты пойти со мной плясать?''

- Яка не буде хвиля, до берега приб'є.
 Ти ж знаєш: там, за нашим, ще інший берег є.
 Від Англії до Франції по морю двадцять миль...
 Не бійся, любий равлику, станцюємо кадриль!

Чи ти любиш, чи не любиш танцювати кадриль?
 Чи ти будеш, чи не будеш танцювати кадриль?

   - Дякую, дуже цікавий танець, - промовила Аліса, щаслива, що він нарешті скінчився. - А яка втішна оця ваша пісня про білугу!

   -- Большое спасибо,--сказала Алиса, радуясь, что танец, наконец, кончился. -- Очень интересно было посмотреть. А песня про треску мне очень понравилась! Такая забавная...

   - До речі, про білугу! - сказав Казна-Що-Не-Черепаха. - Тобі, звісно, випадало її бачити?

   -- Кстати, о треске, -- начал Черепаха Квази. -- Ты, конечно, ее видала?

   - Ще б пак... найчастіше серед страв на... - сказала Аліса й затнулася.

   -- Да,--сказала Алиса.--Она иногда бывала у нас на обед. Она испуганно замолчала, но Черепаха Квази не смутился.

   - Не знаю, серед яких ти її бачила трав, - сказав Казна-Що-Не-Черепаха, - але як це траплялося частенько, то ти знаєш, як вона виглядає.

   -- Не знаю, что ты хочешь этим сказать, -- заметил Черепаха Квази,--но раз вы так часто встречались, ты, конечно, знаешь, как она выглядит...

   - Начебто знаю, - задумливо мовила Аліса. - Хвіст - у роті і вся обліплена крихтами.

   -- Да, кажется, знаю, -- сказала задумчиво Алиса. -- Хвост во рту, и вся в сухарях.

   - Дурниці, - сказав Казна-Що-Не-Черепаха, - у морі крихти змиваються. А щодо хвоста в роті, то це ось із якої причини...

    Тут він позіхнув і заплющив очі.

    - Поясни-но їй причину і решту все, - мовив він до Грифона.

   -- Насчет сухарей ты ошибаешься, -- возразил Черепаха Квази. -- Сухари все равно смылись бы в море... Ну а хвост у нее, правда, во рту. Дело в том, что... Тут Черепаха Квази широко зевнул и закрыл глаза. -- Объясни ей про хвост, -- сказал он Грифону.

   - А причина ось яка, - стрепенувся Грифон. - Білуга любить омарову кадриль. От її й кидають у море. І летить вона ген-ген!.. Дуже далеко їй летіти. От вона й хапається зубами за хвіст. А тоді, тоді... не може його вийняти. Ось і все, зрештою.

   -- Дело в том,--сказал Грифон,--что она очень любит танцевать с омарами. Вот они и швыряют ее в море. Вот она и летит далеко-далеко. Вот хвост у нее и застревает во рту -- да так крепко, что не вытащишь. Все.

   - Дякую, - сказала Аліса. - Дуже цікаво. Як мало я знала досі про білугу!

   -- Спасибо, -- сказала Алиса. -- Это очень интересно. Я ничего этого о треске не знала.

   - Можу розказати ще більше! - розохотився Грифон. - Ти знаєш, наприклад, чому вона зветься білугою?

   -- Если хочешь, -- сказал Грифон, -- я тебе много еще могу про треску рассказать! Знаешь, почему ее называют треской?

   - Ніколи про це не думала, - сказала Аліса. - Чому?

   -- Я никогда об этом не думала, -- ответила Алиса. -- Почему?

   - Нею білугують чоботи й черевики, - значливо повідомив Грифон.

   -- Треску много, -- сказал значительно Грифон.

   - Білугують чоботи й черевики? - вражено перепитала Аліса. - Та вона ж із породи китових...

   Алиса растерялась. -- Много треску? -- переспросила она с недоумением.

   - 3 котових, авжеж... А чим, до речі, ти чистиш свої черевики? - запитав Грифон.

   -- Ну да, -- подтвердил Грифон. -- Рыба она так себе, толку от нес мало, а треску много.

   - Чорною ваксою, - трохи подумавши, мовила Аліса.

   Алиса молчала и только смотрела на Грифона широко раскрытыми глазами.

   - А на дні моря, - врочисто оголосив Грифон, - черевики не чорнують, а білугують. Отак-то.

   -- Очень любит поговорить, -- продолжал Грифон. -- Как начнет трещать, хоть вон беги. И друзей себе таких же подобрала. Ходит к ней один старичок Судачок. С утра до ночи судачит! А еще Щука забегает -- так она всех щучит. Бывает и Сом -- этот во всем сомневается... А как соберутся все вместе, такой подымут шум, что голова кругом идет... Белугу знаешь?

   - А до відбілугованих черевиків що ви найдужче любите вдягати - які, скажімо, краватки, фраки? - запитала Аліса.

   Алиса кивнула.

   -- Так это они ее довели. Никак, бедная, прийти в себя не может. Все ревет и ревет...

   -- Поэтому и говорят: ``Ревет, как белуга''? -- робко спросила Алиса.

   -- Ну да, -- сказал Грифон. -- Поэтому.

   Тут Черепаха Квази открыл глаза.

   - Щодо креветок - найважливіше, щоб вони не лоскотали шиї, а раки - щоб не щипалися під час кадрилі, - відповів Грифон ледь нетерплячим тоном. - А тепер слухаймо тебе! Розкажи про свої пригоди!

   -- Ну, хватит об этом, -- проговорил он. -- Расскажи теперь ты про свои приключения.

   - Хіба про сьогоднішні, - знітилася Аліса. - Про вчорашні нема сенсу говорити, бо вчорашня я - то не я.

   -- Я с удовольствием расскажу все, что случилось со мной сегодня с утра,---сказала неуверенно Алиса.--А про вчера и рассказывать не буду, потому что тогда я была совсем другая.

   - Поясни! - сказав Казна-Що-Не-Черепаха.

   -- Объяснись, -- сказал Черепаха Квази.

   - Ні, ні! Спершу пригоди! - нетерпляче вигукнув Грифон. - Шкода часу на пояснення.

   -- Нет, сначала приключения, -- нетерпеливо перебил его Грифон. -- Объяснять очень долго.

   Й Аліса заходилася оповідати про свої пригоди, відколи вперше побачила Білого Кролика. Спочатку не надто відважно, бо Грифон із Казна-Що-Не-Черепахою присунулися до неї впритул і дуже вже страшно повитріщали на неї очі й пороззявляли роти, але поступово вона посміливішала. Її слухачі мовчали аж до моменту, коли Гусінь загадала їй проказати «Ти старий любий діду», а в неї вийшло зовсім не те. Тут Казна-Що-Не-Черепаха перевів дух і сказав:

    - Дуже дивно!

   И Алиса начала рассказывать все, что с нею случилось с той минуты, как она увидела Белого Кролика. Сначала ей было немножко не по себе: Грифон и Черепаха Квази придвинулись к ней так близко и так широко раскрыли глаза и рты; но потом она осмелела. Грифон и Черепаха Квази молчали, пока она не дошла до встречи с Синей Гусеницей и попытки прочитать ей ``Папу Вильяма''. Тут Черепаха Квази глубоко вздохнул и сказал: -- Очень странно!

   - Дивнішого світ не бачив, - озвався Грифон.

   -- Страннее некуда! -- подхватил Грифон.

   - Вийшло щось геть несусвітне! - глибокодумно повторив Казна-Що-Не-Черепаха. - Ану, хай вона прочитає щось і нам? Скажи їй...

    І він скинув очима на Грифона, мовби той мав якусь владу над Алісою.

   -- Все слова не те, -- задумчиво произнес Черепаха Квази. --Хорошо бы она нам что-нибудь прочитала. Вели ей начать. И он посмотрел на Грифона, словно тот имел над Алисой власть.

   - Встань і прокажи «Обізвався ледащо», - звелів Грифон.

   -- Встань и читай ``Это голос лентяя'',--приказал Алисе Грифон.

   "Як же ця звірота любить командувати. Читай їм і читай! - подумала Аліса. - Мовби я у школі!" А все ж вона підвелася й почала декламувати. Та оскільки в її голові все ще крутилася Омарова Кадриль, то проказувала вона майже бездумно. Слова виходили просто-таки чудернацькі:

   -- Как все здесь любят распоряжаться,--подумала Алиса.--Только и делают, что заставляют читать. Можно подумать, что я в школе. Все же она послушно встала и начала читать. Но мысли ее были так заняты омарами и морскою кадрилью, что она и сама не знала, что говорит. Слова получались действительно очень странные.

Обізвався омар: «Хтось мене перепік,
 Я обсиплюся цукром, щоб сік не потік».
 І, як качка бровами, так він носаком
 Вивертає п'яту, чепуриться паском.
 Коли море мілке, він високо літа,
 Й дуже хвацько з-під неба свистить на Кита.
 Та зате у приплив, як кити припливуть,
 Від омара ні слуху, ні духу не чуть.

    Это голос Омара. Вы слышите крик?
     -- Вы меня разварили! Ах, где мой парик?
     И попрапивши носом жилетку и бант,
     Он идет на носочках, как лондонский франт.
 

Если отмель пустынна и тихо кругом,
     Он кричит, что акулы ему нипочем,
     Но лишь только вдали заприметит акул,
     Он забьется в песок и кричит караул!

   - Це зовсім не те, що я вчив у дитинстві, - сказав Грифон.

   -- Совсем непохоже на то, что читал я ребенком в школе, -- заметил Грифон.

   - А я взагалі такого не чув, - додав Казна-Що-Не-Черепаха. - Як на мене, це незвичайна бридня.

   -- Я никогда этих стихов не слышал, -- сказал Квази. -- Но, по правде говоря, -- это ужасный вздор!

   Аліса сиділа мовчки, затуливши обличчя долонями, і гадала: невже в її житті більше не станеться чогось цілком звичайного.

   Алиса ничего не сказала; она села на песок и закрыла лицо руками; ей уж и не верилось, что все еще может снова стать, как прежде.

   - Хай би пояснила! - мовив Казна-Що-Не-Черепаха.

   -- Она ничего объяснить не может, -- торопливо сказал Грифон.

   - Вона не зуміє, - поспішив сказати Грифон. - Нумо, читай далі!

   И, повернувшись к Алисе, прибавил: -- Читай дальше.

   - Про п'яти! - не вгавав Казна-Що-Не-Черепаха. - Тобто, як він міг вивернути їх носаком?

   -- А почему он идет на носочках? -- спросил Квази. -- Объясни мне хоть это.

   - Це така танцювальна позиція, - мовила Аліса. Вона й сама мало що розуміла, і хотіла якнайшвидше змінити тему.

   -- Это такая позиция в танцах, -- сказала Алиса. Но она и сама ничего не понимала; ей не хотелось больше об этом говорить.

   - Ну ж бо, читай! - нетерпляче повторив Грифон. - «Враз побачила я...»

   -- Читай же дальше, -- торопил ее Грифон. -- ``Шел я садом однажды...''

   Відмовитись вона не посміла, хоча й була певна, що знову вийде все не так, і тремтячим голосом почала:

   Алиса не посмела ослушаться, хотя и была уверена, что все опять получится не так, и дрожащим голосом продолжала:

Враз побачила я, завернувши за ріг,
 Як Пантера з Совою ділили пиріг...
 Проковтнула Пантера пиріг залюбки,
 А Сові залишила таріль у квітки.
 І виделку з ножем теж Пантера взяла,
 Зате ложку люб'язно Сові віддала.
 По вечері Пантера вляглася в траву,
 Але спершу вона проковтнула...

    Шел я садом однажды и вдруг увидал,
     Как делили коврижку Сова и Шакал.
     И коврижку Шакал проглотил целиком,
     А Сове только блюдечко дал с ободком.
     А потом предложил ей; ``Закончим дележ --
     Ты возьми себе ложку, я -- вилку и нож''.
     И, наевшись, улегся Шакал на траву,
     Но сперва на десерт проглотил он...

   - Навіщо нам слухати ці харки-макогоники? - урвав Казна-Що-Не-Черепаха. - Вона ж нічого не пояснює! В житті не чув подібної абракадабри!

   -- Зачем читать всю эту ерунду,--прервал ее Квази,--если ты все равно не можешь ничего объяснить? Такой тарабарщины я в своей жизни еще не слыхал!

   - Мабуть, і справді досить, - сказав Грифон на радість Алісі.

   -- Да, пожалуй, хватит, -- сказал Грифон к великой радости Алисы.

   - Хочеш, покажемо тобі ще одну фігуру омарової кадрилі?.. Чи, може, краще хай він заспіває тобі пісню?

   -- Хочешь, мы еще станцуем?--продолжал Грифон.--Или пусть лучше Квази споет тебе песню?

   - Пісню, пісню, будь ласка! Нехай заспіває! - вигукнула Аліса так палко, що Грифон аж наче образився:

    - Гм! На колір і смак товариш не всяк! Заспівай їй «Зчерепаховий суп», - га, старий?

   -- Пожалуйста, песню, если можно, -- отвечала Алиса с таким жаром, что Грифон только пожал плечами.

-- О вкусах не спорят, -- заметил он обиженно. -- Спой ей ``Еду вечернюю'', старина.

   Казна-Що-Не-Черепаха глибоко зітхнув і заспівав, час від часу зриваючись на хлипи:

   Черепаха Квази глубоко вздохнул и, всхлипывая, запел:

Ідіть усі, старі й малі,
 вже суп парує на столі.
 Ну хто тут не оближе губ?
 Ох же й смачний зчерепаховий суп!
     Ах, який суп,
     страх, який суп, -
     вечірній, тремкий зчерепаховий суп,
     суп,
     суп!

    Еда вечерняя, любимый Суп морской!
     Когда сияешь ты, зеленый и густой, --
     Кто не вдохнет, кто не поймет тебя тогда,
     Еда вечерняя, блаженная Еда!
     Еда вечерняя, блаженная Еда!
     Блаже-э-нная Е-да-а!
     Блаже-э-нная Е-да-а!
     Еда вече-е-рняя,
     Блаженная, блаженная Еда!

Ну, що та риба, дичина,
 садовина й городина?
 Мені тоді обід лиш люб,
 як є на столі зчерепаховий суп.
     Ах, який суп,
     страх, який суп, -
     вечірній, тремкий зчерепаховий суп,
     суп,
     суп!..

    Еда вечерняя! Кто, сердцу вопреки,
     Попросит семги и потребует трески?
     Мы все забудем для тебя, почти зада-
     ром данная блаженная Еда!
     Задаром данная блаженная Еда!
     Блаже-э-нная Е-да-а!
     Блаже-з-нная Е-да-а!
     Еда вече-е-рняя,
     Блаженная, блажен-ная Еда!

   - Іще раз приспів! - гукнув Грифон. Та ледве Казна-Що-Не-Черепаха почав співати знову, як здалеку долинув крик:

    - Суд починається!

   -- Повтори припев! -- сказал Грифон. Черепаха Квази открыл было рот, но в эту минуту вдалеке послышалось: -- Суд идет!

   - Гайда! - крикнув Грифон і, вхопивши Алісу за руку, потяг її за собою, навіть не дожидаючи кінця пісні.

   -- Бежим! -- сказал Грифон, схватив Алису за руку, и потащил за собой, так и не дослушав песню до конца.

   - Який суд? - захекано спитала Аліса.

    Але Грифон, знай, налягав на ноги:

    - Гайда! Гайда!

    А морський бриз, віючи їм навздогін, все тихіше й тихіше доносив до них сумовиті слова:

   -- А кого судят? -- спросила, задыхаясь, Алиса. Но Грифон только повторял: -- Бежим! Бежим! И прибавлял шагу. А ветерок с моря доносил грустный напев:

Ах, який суп,
 страх, який суп...
 вечірній, тремкий зчерепаховий суп,
 суп,
 суп...

    Еда вече-е-рняя, Блаженная, блаженная Еда!

Он звучал все тише и тише и, наконец, совсем смолк.